Рекомендації

Випускникам

Співбесіда при працевлаштуванні

Співбесіда Вас запросили на співбесіду. Пам’ятайте, що у роботодавця є декілька рівноцінних претендентів. Часто справді достатньо бути хорошим фахівцем, щоб отримати бажану роботу. Але це хоча й важливо, але недостатньо. Не менше значення має вміння добре зарекомендувати себе на співбесіді. Першого разу це важко, але згодом, звичайно за відповідних задатків, Ви зможете виробити чіткість викладу матеріалу і суджень, гостру реакцію, переконливість, відповідні манери поведінки та інше. Різновидів співбесід безліч, і до цього треба бути готовим. Співбесіда може бути телефонною та очною. Інтерв’юером може бути співробітник кадрового агентства, що представляє інтереси працедавця, або співробітник кадрової служби компанії. Або якийсь інший співробітник компанії, наприклад, ваш можливий керівник або навіть керівник компанії. В співбесіді можуть брати участь кілька інтерв’юерів одночасно, але рідко – кілька претендентів. Іноді співбесіди проводить у кілька етапів один і той самий інтерв’юер. Іноді – різні. Значення попередньої підготовки. Запам’ятайте ще одне. Наперед знати, які питання, в якому порядку і які Вам зададуть на співбесіді, неможливо, тому ваші дії та відповіді будуть експромтами. А добрий експромт має бути добре підготовлений. Проте основний масив питань можна передбачати. Дві третини питань – стандартні. Тому, якщо Ви матимете добрі домашні заготовки, то можливий маневр для експромту буде значно більший. Ми наводимо найтиповіші запитання, що їх задають інтерв’юери. Загальні питання

Якими трьома характеристиками Ви себе охарактеризуєте?
Якими трьома характеристиками охарактеризують Вас ваші колеги?
Яку потребу Ви задовольняєте, погоджуючись на цю роботу?
Якщо Ви зіткнетеся на роботі із серйозними труднощами, якими вони, на Ваш погляд, будуть?
Якби у Вас був вибір, чим би зайнялися – розробленням планів і стратегій чи їхньою реалізацією?
Розкажіть про три ситуації у Вашому житті, в яких Ви не досягли успіху. Чому?
Чи отримували Ви різного роду винагороди за підсумками якогось періоду?
Із яких причин Ви звільнили б підлеглого?
Якби Вам було необхідно подати про себе позитивний відгук для роботи в компанії, чи могли б Ваші наставники написати такий відгук?
Нам усім іноді доводиться, як мовиться, “брехати в порятунок”. Наведіть три приклади з Вашого власного досвіду?
Опишіть найкращу і найгіршу людину, з якими Вам доводилося спілкуватись у період навчання (роботи)?
Якого типу люди найчастіше розчаровують Вас? Чому?
Що Вам має надати організація для того, щоб отримати від Вас повну віддачу в роботі?
Назвіть три досягнення в своєму житті, якими Ви гордитеся якнайбільше?
Назвіть дві особливості свого характеру, які Вам під силу поліпшити?
Чи траплялося так, що ваші ідеї і пропозиції активно прийняло і підтримало керівництво?
Чому Ви вибрали саме цю професію?
Як Ви думаєте, в чому полягають найважливіші якості, яких ця робота потребує від співробітника?
Чому Ви прийшли на співбесіду саме в нашу компанію?
На Вашу думку, яка структура цієї галузі?
На вашу думку, чи витримує наша компанія порівняння з нашими головними конкурентами?
Де, на якій посаді Ви бачите себе через п’ять, десять і п’ятнадцять років? Стресові питання
Що саме Ви можете запропонувати нашій компанії? Навіщо нам наймати Вас на роботу?
З якими компаніями Ви ще розмовляли? І наскільки успішно?
Якщо Вам зроблено ділову пропозицію, то як Ви будете вирішувати: прийняти її чи відмовитися від неї?
Як Ви реагуєте на роботу в ситуаціях, коли на Вас “тиснуть”? Наведіть зі своєї практики три приклади роботи “під тиском”.
Чи траплялись у Вашому житті конфліктні ситуації між Вами і вашими колегами?
Якої зарплати, на Вашу думку ви заслуговуєте? Чому?
Чи виникає у Вас бажання дізнатися більше про сферу Нашого бізнесу?
Як довго Ви плануєте працювати в нашій компанії?
Чи траплялось у вашому житті так, що при виникненні конфліктної ситуації з колегами Вам доводилося залучати третю сторону для розв’язання конфлікту? 10 Раніше Ви вже отримували пропозиції про прийом на роботу?
Які аспекти Вашої колишньої роботи вам подобались? Які не подобалися?
Опишіть, у чому полягає суть успіху для Вас.
Яку книгу Ви прочитали протягом останнього часу?
Що Вас приваблює в цій посаді?
Чи не здається Вам, що для вас краще починати працювати в організації дещо інших масштабів?
Які інші варіанти для своєї кар’єри Ви розглядаєте?
Чи доводилося Вам раніше наймати людей на роботу? Але підготовка до можливих запитань – це ще не вся підготовка до співбесіди. Є низка важливих аспектів, на які необхідно звернути увагу. Зупинимося на них детальніше. Постарайтесь якомога більше дізнатися про організацію, в яку йдете, і про можливу роботу. Майте при собі примірник резюме, а також копії дипломів, свідоцтв та інших документів, що підтверджують вашу кваліфікацію. Точно знайте місце розташування організації і розрахуйте час на дорогу, щоб не запізнюватися. В одязі дотримуйтеся ділового стилю. Складіть список очікуваних запитань і підготуйтеся відповідати на них. Відповіді на най вірогідніші запитання відпрацюйте особливо ретельно. Спеціально підготуйтеся до обговорення питання про оплату праці. Ще декілька правил щодо проходження співбесіди
Правильно сядьте. Потрібно сидіти, повернувшись до інтерв’юера не тільки обличчям, а й усім тілом. Якщо для цього необхідно пересунути стілець – не соромтеся. Ноги не ховайте під себе і не тримайте схрещеними під стільцем.
Підтримуйте зоровий контакт. Слухаючи запитання, уважно дивіться в обличчя інтерв’юерові. Так краще зрозумієте запитання. Відповідаючи, прагніть не дивитися вниз, убік або в стелю. Інтерв’юерам це, як правило, не подобається.
Вислуховуйте запитання до кінця, не перебиваючи. Прагніть показати увагу й інтерес до запитання.
Починайте відповідати, якщо впевнені, що зрозуміли питання. Іноді інтерв’юер формулює питання не конкретно. В такій ситуації краще запитати: “Чи вірно я зрозумів, що Вас цікавить саме цей аспект?” І не соромтеся цього.
Не говоріть довго. Дві-три хвилини – це гранична тривалість відповіді. Надмірно просторові відповіді – типова помилка недосвідчених претендентів.
Не відхиляйтеся від суті запитання. Навіть якщо запитання таке, що Ваша відповідь виходить дуже короткою, не збентежуйтеся.
Умійте тримати паузу. Якщо Ви вважаєте, що відповіли на запитання, то найкраще замовкнути і тримати паузу, не нервувати. Хай інтерв’юер думає, про що Вас запитати. Будьте терплячі.
Не говоріть дуже тихо і дуже голосно. Дуже тихий голос може створити в інтерв’юера враження, що Ви невпевнена у собі людина. Якщо Ви тримаєте зоровий контакт, то потрібну силу голосу в більшості випадків визначити правильно, орієнтуючись на реакцію співрозмовника.
Не задовольняйтеся просто співбесідою. Попросіть інтерв’юера прокоментувати те, наскільки Ви як кандидат підходите на вакансію. Не потрібно поспішати встати, краще запитати це тоді, коли Ви ще сидите. Також доцільно уточнити, коли слід чекати дзвінка. Не кожному інтерв’юерові така наполегливість приємна, але у більшості випадків вона спрацьовує на Вашу користь. Необхідно знати і пам’ятати, що є закриті теми розповідати про котрі на співбесіді взагалі не варто. Тому в жодному випадку не розповідайте про бажання емігрувати, ваші релігійні та політичні погляди, сімейні негаразди, про плани щодо народження дітей, матеріальні труднощі, недоліки попередніх роботодавців, про проблеми з Вашим здоров’ям та здоров’ям близьких, відразу ж висловлювати особливі вимоги до умов роботи, починати розмову з обговорення розміру зарплати, говорити на відверті теми, висловлювати сумніви щодо компетентності співрозмовника, повідомляти про інші пропозиції для працевлаштування, що є у вас на цей час. Причини, через які кандидати часто не отримують роботу, на котру претендують Жалюгідний зовнішній вигляд, непристойна поведінка. Явно виражений цинізм і низький моральний рівень, спроба тиснути на інтерв’юера, манери всезнайки. Невміння формулювати власні думки, послідовно й чітко доводити їх до співрозмовника. Надто тихий голос, погана дикція, граматичні помилки в текстах. Відсутність плану кар’єри, чітких цілей і завдань, зацікавленості та ентузіазму. Недостатня відвертість і неврівноваженість, нестача такту, ввічливості. Небажання або відсутність змоги брати участь у справах поза визначеним графіком, байдужість до громадської діяльності. Надмірна зацикленість на грошах, коли інтерес зводиться тільки до розміру заробітної плати. Погана успішність під час навчання, відсутність бажання до самоосвіти. Небажання розпочинати кар’єру з низів або наявність великих очікувань за дуже короткий термін. Схильність до постійного самовиправдання, пояснення невдач несприятливими зовнішніми факторами, спроба перекладання вини на інших. Зневажливі відгуки про попередніх роботодавців. Небажання дивитися в очі інтерв’юерові. Кволе рукостискання, нерішучість. Невдале сімейне життя, непорозуміння з батьками, близькими. Відсутність цілеспрямованості у пошуку місця роботи. Бажання отримати роботу на короткий термін. Відсутність почуття гумору, чітко виражена несамостійність. Підкреслення того, з ким підтримуєте знайомство, хизування особистими зв’язками. Нетерпимість до чужих думок на фоні розвинутих упереджень, радикалізм у думках. Обмеженість інтересів. Невміння цінувати час, запізнення на інтерв’ю без поважних причин. Неприйняття критики, нерозуміння цінності досвіду. Незнання хоча б мінімальної інформації про компанію. Невихованість. Нечіткість відповідей на запитання.

Досить часто Ви все робите, ніби, правильно: резюме Ваше майже досконале, Вас запрошують на співбесіди, а результат відсутній. Це відбувається тому, що Ви не завжди можете виявити свої помилки, проаналізувати їх, оскільки вони приховані у Вашій поведінці. Ваш психологічний настрій стає грізним ворогом для Вас, формуючи певне коло комплексів, що проявляються в конкретних умовах, особливо стресових. Інколи тут значну роль відіграють особливості психіки особистості. Для того, щоб виявити, проаналізувати свої помилки і більше ніколи їх не повторювати, треба оволодіти мистецтвом самопрезентації.

Джерело: Інтернет ресурси, «Настільна книга лідера. Як керувати собою, надихати команду та вивести компанію на новий рівень» Рон Ашкеназ 2020 р., «Правила кар'єри. Все, що потрібно для службового зростання» Річард Темплар, 2018 р.

БАТЬКАМ

Корисні поради від психолога

Турбуйтеся про те, щоб серце дитини не стало грубим, злим, холодним, байдужим і жорстоким в результаті «виховання». Говоріть з дитиною так, щоб не залишилось ніякого сумніву в тому, що Ви керуєтесь турботою і тривогою за неї, а не бажанням відмахнутись, образити.

Пам’ятайте!

Дитина вчиться того, що пізнала через досвід.

Дитина, яку критикують, вчиться засуджувати.

Дитина, яку постійно висміюють, вчиться боязливості.

Дитина, яку заохочують, вчиться вірити в себе.

Поради батькам для роботи з обдарованими учнями

Дитина – це не експериментальний майданчик для психолого-методичних новацій та апробації, це не іграшка і не втіха, не “помічник” на старість.
Даруйте дитині батьківську любов, повагу, створіть умови для розвитку, дайте можливість їй жити власним життям. Не задовольняйте власні емоції за рахунок дітей.
Допомагайте але не заважайте їм самим робити свій вибір.
Виховуйте дитину як рівну собі, тоді вона буде відстоювати власну думку, поважати інших, буде вільною, талановитою особистістю.
Спілкуйтесь частіше з дітьми, намагайтеся бути в курсі їх справ, підтримуйте їх у будь-якій ситуації, пояснюйте існування різних точок зору.
Підтримуйте родинні стосунки, влаштовуйте сімейні свята, ігри.
Виховуйте дитину в гармонії з природою.
Дайте можливість дитині спробувати себе в різних напрямах творчої діяльності, не дозволяйте кидати розпочату справу, доки не отримаєте перших результатів, щоб зробити певні висновки.
Спонукайте до праці, примушуйте виконувати певну роботу, навіть інколи за рахунок свого часу.
Радійте успіхам ваших дітей.
Виражайте свою любов до дітей так, щоб вони її відчули.
Пам’ ятайте, що проблеми дитини – це проблеми батьків і починати щось змінювати треба спочатку з себе.

Поради батькам, які бажають розвивати здібності своїх дітей

Не стримуйте розкриття потенціальних можливостей психіки.
Уникайте однобокості у навчанні та вихованні.
Не позбавляйте дитину ігор, забав, казок, створювати умови для виходу дитячої енергії, рухомості, емоційності.
Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, кохання, поваги до себе та оточуючих), оскільки людина, енергія якої прихована загальними проблемами, найменш спроможна досягти висот самовираження.
Залишайте дитину на самоті та дозволяйте займатися своїми справами. Пам’ятайте: якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитись без вас.
Підтримуйте здібності дитини до творчості й проявляйте співчуття до невдач. Уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.
Будте терплячими до ідей, поважайте допитливість, питання дитини. Відповідайте на всі запитання, навіть якщо вони, на ваш погляд, виходять за межі дозволеного.
Навчати слід не тому, що може сама дитина, а тому, що вона опановує за допомогою дорослого.

Джерела: Інтернет ресурси

Соціальна фобія

Соціальна фобія – це неконтрольований страх бути сприйнятим людьми дивним, смішним чи незручним. Наприклад, осіб із соціальними фобіями хвилює, як буде сприйнято їхню поведінку чи появу фізичних ознак тривоги (наприклад, тремору кінцівок, почервоніння чи збліднення шкіри, пітливості).

Людина, яка страждає на соціальну фобію, відчуває сильну тривогу або переживає панічні атаки в ситуаціях, які мають зв’язок з її страхами. Як правило, ці страхи пов’язані з певними ситуаціями, в яких за нею спостерігають оточуючі (наприклад, з публічними виступами, складання іспитів тощо). Також страхи можуть виникати і через необхідність побутових контактів з іншими людьми (у транспорті, магазинах). В більшості випадків, щоб запобігти виникненню тривоги, людина навмисно уникає стресових ситуацій.

Поширеність і небезпека соціальних фобій

Соціальні фобії є одними з найрозповсюдженіших психічних розладів. За даними медичної статистики, 7-12 осіб зі 100 мають соціальні фобії. Найчастіше захворювання вперше проявляється у підлітковому віці, жінок серед хворих у 1,5 рази більше, ніж чоловіків.

Соціальні фобії здатні знижувати якість життя. Люди, які страждають на них, відчувають труднощі з побудовою особистих відносин, кар’єри, вирішенням побутових проблем. За відсутності лікування соціальні фобії значно підвищують ризик розвитку депресії та інших психічних розладів. Також суттєво підвищується ймовірність появи залежностей (зловживання алкоголем чи вживання наркотиків), оскільки під дією алкоголю чи наркотичних речовин людина, яка страждає на соціальну фобію, відчуває тимчасове полегшення, забуває про свої проблеми, які заважають нормальному життю.

Причини та симптоми соціальних фобій

Виникнення соціальної фобії може бути пов’язане зі спадковістю або подією, що спричинила сильний стрес (наприклад, розлучення, смерть близької людини). Ризик її розвитку є вищим у підлітків та дорослих, які виховувалися в умовах досить жорсткого контролю за низької емоційності батьків (не відчували себе коханими дітьми, мали відповідати надвисоким вимогам).

Фактори, що підвищують ризик розвитку соціальної фобії:

Особистісні риси (наприклад, надмірна сором’язливість, небажання змінювати усталений спосіб життя, побоювання чогось нового).
Спосіб мислення (у тому числі, негативне сприйняття власної особистості, зовнішності чи поведінки, підвищена вимогливість до себе або помилкова впевненість у тому, що певна поведінка спричинить катастрофічні наслідки).
Надмірна зосередженість на власних фізичних відчуттях (наприклад, людина переживає про те, що вона почервоніла або спітніла, а в результаті – фізичні симптоми тільки посилюються).
Негативний досвід спілкування (у минулому була необхідність контактувати з людьми, які глузували, принижували чи ображали).

Симптоми соціальної фобії:

Постійний страх отримати засудження оточуючих у соціальних ситуаціях.
Сильна тривога при попаданні у ситуацію, з якою пов’язані страхи.
Усвідомлення перебільшеності страхів при неможливості їх позбутися.
Усвідомлення перебільшеності страхів при неможливості їх позбутися.

Якщо перераховані вище симптоми заважають нормальному життю, є перешкодою для навчання, професійного зростання, особистих стосунків чи соціального життя, людині необхідна допомога фахівця.

Джерело: «MENTAL TRAUMATHERAPY TYCHKOVSKY CENTRUM»

ПЕДАГОГАМ НА ЗАМІТКУ

Стимулювання позитивного ставлення здобувачів освіти до навчання 19.04.2024

За 25 років професійної діяльності при тижневому навантаженні 18 годин учитель проводить близько 15 тисяч уроків! Ці уроки повинні бути добре підготовленими, сприяти розвитку особистості учнів, стимулювати позитивне ставлення до навчання упродовж всього життя. Учень має зрозуміти користь отриманих знань у повсякденному житті та діяльності, у формуванні особистісних якостей та фахових компетенцій. Крім того, кожен урок повинен приносити успіх учителю, надаючи почуття радості та задоволення від професійної діяльності. Переступаючи поріг навчального закладу, учитель повинен пам’ятати, що обрав не професію, а спосіб життя.

Для педагога урок повинен бути не лише важкою робота, яка потребує 45 хвилин концентрації уваги і великого напруження, а творчою майстернею обміну досвідом, осередком генерування нових ідей, клубом зацікавлених учнів.

Уроки спецтехнології не є виключенням. Формування особистості учня на уроках спецтехнології – це цілісний, поступальний процес, який виражається у залученні їх до соціального досвіду, засвоєнні ними вже існуючих у суспільстві форм і видів діяльності. Однією з найнеобхідніших умов при вивченні предмету є не лише оволодіння знаннями, вмінням мислити, аналізувати, а й формування особистості дитини, розвиток її унікальності, неповторності та індивідуальності, творчого потенціалу та прихованих можливостей, виявлення таланту. Реалізація всього цього неможлива без стимулювання позитивного ставлення до навчання та формування правильної мотивації. Навчальний процес – це не тільки процес засвоєння знань, оволодіння вміннями й навичками, але й процес виховання особистості кожного учня, розвитку його суспільно-соціальної й творчої активності, формування базових та життєвих компетенцій.

Зрозуміло, що персональний вектор розвитку кожного учня не завжди збігається з напрямком руху у велику науку. Але із задоволенням і користю вчитися здатні всі. Для цього процес навчання має бути сконструйований з максимальним наближенням до запитів і можливостей дитини. Тому важливим місцем у роботі викладача є формування мотивації навчання в учнів, адже якщо в учнів є бажання і інтерес до навчання, то вони можуть реалізувати свої здібності при вивченні різних предметів. Основними мотиваційними аспектами, до яких найчастіше звертається педагог, є пізнавальний інтерес, проблемність і практична цінність з погляду майбутньої професійної діяльності. Не останню роль відіграють і зовнішні мотиви, які проявляються тоді, коли навчальна діяльність здійснюється заради досягнення певного положення серед однолітків, через почуття обов’язку перед батьками, вчителями.

Виявляється, що «сильні» і «слабкі» учні відрізняються один від одного, однак не за рівнем інтелекту, а за мотивацією навчальної діяльності. Для «сильних» учнів характерною є внутрішня мотивація: вони мають потребу в опануванні професією на високому рівні, зорієнтовані на отримання міцних професійних знань і практичних умінь. Стосовно ж «слабких», то їх мотиви загалом зовнішні, ситуативні, наприклад уникнути осуду і покарання за низьку успішність, тощо. Організована діяльність, у якій людина бере участь без бажання, практично її не розвиває. Варто згадати слова англійського письменника О. Уайльда, який підкреслював, що освіта – річ пречудова, але добре було б інколи пам’ятати: нічому з того, що потрібно було знати, примусово навчити не можна. Справжнє духовне багатство та всебічний розвиток спостерігається тоді, коли людина сама прагне до знань, науки, мистецтва. Існує стара притча про трьох робітників, які возили каміння. Коли в них запитали, що вони роблять, один із них відповів, що возить каміння, другий – що заробляє на шматок хліба собі і своїй родині, а третій – що будує церкву. Сьогоднішній учень за своїми поглядами та переконаннями схожий на них, адже ним керують різні мотиви.

Мотивація передбачає:

морально-психологічну стимуляцію навчальної діяльності, так званий «внутрішній двигун»;
прагнення людини домагатися успіху в різних видах діяльності;
пошук відповідей на запитання «чому?», «навіщо?», «заради чого?». Загальновизнаним серед педагогів та психологів є той факт, що будь-яка діяльність спонукається не одним мотивом, а їх комплексом, тобто є полімотивованою (пізнавальні, соціальні, професійні, утилітарні).

Серед комплексу методів навчання особливе місце відводиться саме методам стимулювання й мотивації навчально-пізнавальної діяльності учнів. До них відносимо:

методи стимулювання інтересу до навчання: – створення ситуації інтересу при викладанні того чи іншого матеріалу. Розвиток інтересу в учнів – це засіб активізації навчання, що сприяє кращому засвоєнню знань. Цікаво учням – цікаво з ними і вчителеві; – пізнавальні ігри як метод набувають великого значення для стимулювання та формування інтересу до знань (ігри-подорожі, вікторини тощо). Видатний педагог-батько Б. Нікітін склав для своїх дітей понад 500 дидактичних ігор.
методи стимулювання обов’язку й відповідальності.

Ідеальне навчання засноване лише на інтересі, без оцінок, щоденного оцінювання. Новатором у такому підході до навчання є грузинський педагог Ш. Амонашвілі. Головне в цьому методі – привчити дитину жити не тільки за стимулом «хочеться», а й за стимулом «треба», «необхідно». Основним правилом цього методу є: «Це згодиться в житті», «Без цього не можна бути освіченою та культурною людиною», «У майбутньому це стане тобі необхідним».

Мотивація навчання спецпредметам – це система пізнавальних, соціальних мотивів, тобто сукупність, комплекс усіх спонукань до знань, допитливості, пізнавальної потреби, навчальної діяльності, зацікавленості до наукового пізнання та пошуку істини.

Приклади методів стимулювання й мотивації до навчання в учнів:

використання ефекту подиву;
створення проблемної ситуації;
евристична бесіда;
використання аналогії, порівняння, протиставлення;
створення ситуації зацікавленості;
пізнавальні ігри;
використання навчальних дискусій;
створення ситуації вільного вибору учнями навчального завдання;
створення емоційно-моральних переживань;
створення ситуації захопленості;
використання методу аналізу життєвих ситуацій;
створення на уроці ситуації успіху;
використання наочності;
формування в учнів мотивів обов’язку і відповідальності у навчанні;
використання історичного матеріалу;
застосування нового факту;
використання методу доцільних задач;
використання спостережень, наслідування, виміру, експерименту;
використання відкритої інформації на уроках;
використання практичних задач.

Важливими у процесі створення позитивного ставлення до навчання є успіх та похвала. Успіх – головне джерело мотивації учня до вивчення спецпредметів. Тільки успіх дає задоволення від навчання й приведе в подальшому до ще кращих успіхів. Один раз досягнутий успіх забезпечить заохочення й бажання повторного успіху. Похвала – це не що інше, як один із видів нагороди, що підвищує почуття гідності і може подіяти як позитивний імпульс для нового успіху. Дуже важливо підходити індивідуально, порівнюючи нинішній рівень учня з його попереднім рівнем і вказувати на індивідуальний розвиток дитини.

Крім того, сильним мотивуючим чинником буде використання інноваційних підходів до організації навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках. Він включає:

раціональний вибір мети і завдань уроку, його змісту і структури;
застосування методів і прийомів активного навчання учнів;
вміле поєднання колективних, групових та індивідуальних форм навчання на основі диференціації;
систематичне використання різних видів самостійної роботи учнів;
зв’язок теоретичного матеріалу і задач;
посилення прикладної спрямованості;
використання сучасних засобів навчання;
удосконалення міжпредметних зв’язків;
удосконалення форм і методів контролю навчальних досягнень учнів.

Використання інноваційних форм проведення уроків (урок-гра, урок-вікторина, проблемний урок, урок-подорож, урок-конференція, урок-розв’язування завдань і т. д.) поглинає учнів у активну навчально-пізнавальну діяльність, розкриває їх творчий потенціал, зацікавлює на самостійний пошук додаткової інформації. Сама особистість учителя теж може бути сильним мотивуючим чинником. Педагог, що досконало і глибоко володіє знаннями зі свого предмету, виклад навчального матеріалу будує логічно, чітко, доступно і оперує цікавими деталями та фактами, вражає учнів, особливо старшокласників, великим кругозором, захоплює своєю освіченістю.

Г. Драйден відмічав, що найкращі вчителі – «активатори», ведучі, тренери, «мотиватори» і «диригенти». У цьому випадку спрацьовує психологічний механізм наслідування. Вони переживають внутрішні протиріччя між наявним і необхідним рівнем своїх знань, що і стимулює їх до більш активного навчання. Від майстерності вчителя, його педагогічного досвіду і психологічного настрою залежить те, чи зможе він використати такі методи і форми роботи з учнями, за яких у них сформуються сталі позитивні мотиви для набуття знань, умінь і навичок, виникнуть інтелектуальні інтереси.

Отже, до основних умов формування позитивного ставлення до навчання можна віднести:

готовність дитини до навчання;
позитивне ставлення учнів до навчального закладу та процесу навчання;
формування мотивації до вивчення предметів, пізнавального інтересу;
комплексна організація навчально-виховного процесу, враховуючи індивідуальні, психологічні особливості учнів;
інноваційний підхід до організації та проведення навчальних занять.

Джерела: Інтернет ресурс

Пропонуємо переглянути електронну брошуру «10 точних фактів про наркотики».